Іванка Панасюк Опубліковано: 12 вересня 2016

Неймовірне село України 2016 за версією AgroPortal.UA

Як багато в Україні незвичайних місць! Їх просто не злічити! Емоції та враження від побаченого іноді просто переповнюють нас, це неможливо передати словами – варто лише побачити! Такі місця розкидані по всій Україні, в кожному місті, селі чи селищі є щось унікальне.

В одному такому непримітному селищі міського типу - Клевань Рівненської області знаходиться чи не найбільша кількість знахідок, які милують око туристів. Недарма саме це селище претендує на звання «Неймовірного села України 2016». Це і замок Чорторийських, Благовіщенський костел і  легендарне голубе «око» Клеваня  - озерце Безодня! Але найголовніше – це саме те чарівне, романтичне місце, яке увійшло в сотню чудес світу, саме так це «Тунель кохання»! Як бачимо Клевань таки вражає своєю унікальністю. Але я вирішила все-таки на власні очі побачити цю неймовірність та отримати свою дозу насолоди.

Отож, я вирушила в Клевань. На жаль, погода була не зовсім сприятливою, але все ж це не завадило поспілкуватися з місцевими жителями і дізнатися їхню думку і їхнє бачення майбутнього свого селища.

Корінна жителька Марія поділилася своїми думками про туристичний потенціал свого селища.

- Що ж такого незвичайного є у Клевані ?

- Наш Клевань , в першу чергу цінується «Тунелем кохання», саме туди постійно мандрують туристи, особливо іноземні. Японці навіть відзняли фільм «Клевань, тунель кохання». І кількість бажаючих побачити цей шедевр природи постійно збільшується.

- А як на вашу думку можна розвинути потенціал села для туристів?

- Я гадаю, що потенціал безумовно є, оскільки кількість туристів постійно збільшується за рахунок розвитку соціальних мереж. В нашому селищі дійсно є на що подивитися, але на сьогоднішній день великою проблемою є фінансування. Для Клеванського замку потрібна повна реставрація, і на сьогоднішній день це є нашою головною проблемою.

- Яким ви бачите своє село через 5-10 років ?

- В нас віднедавна головою селищної ради став молодий і заповзятий Жовтянський Дмитро Миколайович, який прикладає чимало зусиль до розвитку села, робить наше село туристично відомим усьому світу. Я думаю, що селище буде розвиватися, пройдуть роки і від непомітного села Рівненської області, яке в багатьох людей асоціюється лише з «Тунелем кохання» ми дійдемо до великого туристичного центру України.

Прогулюючись затишними вуличками Клеваня я зустріла чимало дітей, які зрозумівши , що я напишу про їхній Клевань відразу захотіли з поспілкуватися! На запитання чи планують вони залишитися жити у селищі і ким планують стани, відповіли, що навчатися хочуть у ВНЗ, правда не вирішили ще на кого, але як завершать неодмінно повернуться в рідний Клевань. Про унікальність свого села та його неймовірні місця розповідали із великим запалом в очах.

- Наше село дуже вже полюбляють туристи, щодня запитують дорогу як пройти до тунелю чи польського костелу, замку. Але ми маємо такі місця про які мало хто знає, а так хочеться, щоб вони побачили всю красу Клеваня! Це і крейдяні гори, де мешкає незліченна кількість ластівок, озеро Безодня, храми, цікаві старовинні будівлі.

З таким захватом хлопці розповідали мені цікаві історії, що не звернули увагу як перестав іти дощ. Хлопці із задоволенням провели мене до селищної ради, а по дорозі до ради показували як вони тут живуть.

У селищній раді нас зустрів заступник голови ради - Мокляк Володимир Васильович та місцевий краєзнавець Хазова Анастасія. Саме вони відповіли на всі мої запитання.

- Чому вирішили взяти участь у конкурсі «Неймовірні села України  2016» ? Чия була ініціатива?

- Ініціатором, мабуть, став «тунель» і громада зокрема. Так склалося, що багато гостей відвідує це місце і воно само проситься як найбільше його прославити, розвинути інфраструктуру поблизу тунелю, і, зокрема, в самому селищі. – говорить пан Володимир.

- Я вважаю, що «Тунель кохання» вартий уваги, тому що він вже входить в сотню чудес світу, величезна кількість туристів, які не лише хочуть подивитися на нього, але я знімають фільми та рекламні ролики. Ось нещодавно до мене зателефонували іспанці і запитали як дістатися до Клеваня, вони збираюся здійснити маршрут Україною, там Київ, Львів, Ужгород, і мають бажання відвідати наш тунель. Це говорить про те, що навіть закордоном про нас знають, а деякі українці навіть гадки не мають де це знаходиться! – коментує місцевий краєзнавець.

- А от який загалом туристичний потенціал вашого селища? Клевань має ж ще щось особливе?

- Наразі існує так званий «Путівник по Клеваню» в якому описано всі наші незвичайні місця його можна знайти в соціальних мережах. Взагалі Клевань – це старе містечко. Колись тут жили трипільці і до сьогодні історики знаходять цікаві трипільські речі.

В Клевані є замок. Спочатку він був дерев’яний, потім кам’яний. В цьому замку є тунелі, які ведуть до Луцького замку, до Пересоптиці. У нас є польський костел, в який і досі приїжджають польські нащадки, церква святого Миколая, де знаходиться чудотворна ікона, до цього часу зберігся старий вокзал, також в Клевані є  Крейдяні гори та озеро Безодня. Цікавим є той факт, що дна це озеро не має, проводилося багато досліджень і всі науковці ніяк не змогли дістатися дна! Тобто, як бачимо є багато місць про які туристи навіть не здогадуються.

Декілька років тому до нас приїжджав телеканал «Інтер» і знімали репортаж для рубрики «Україна вражає» про «Тунель Кохання», але приїхавши вони були вражені, що так багато ще чого цікавого має це маленьке селище! Особливо їх зацікавила історія про бездонне озеро. Вони пообіцяли, що якось приїдуть  і відзнімуть сюжет для програми «Містична Україна». Або ж історія просто таке годинної давності. Я йшла назустріч із вами і зустріла двох туристів. Вони запитали як пройти до тунель, я  запитала в них : «А ви тільки туди?» , а вони мені : « А тут є ще щось ?». Ось так якось. Тому потенціал в цьому плані потужний! – ділиться з нами Анастасія.

- А у селищі є всі умови для того, щоб приймати туристів ?

- Звичайно, що так. У нас є 2 готелі, які на сьогоднішній  день повністю задовольняють потреби мандруючих. Є багато магазинів, закладів харчування. Окрім цього навколо Клеваня хороша інфраструктура.  ( пан Володимир)

- А зелений туризм у вас розвивається ?

- Селяни поки ще не займаються туризмом, але з часом, із збільшенням кількості туристів, я гадаю, що перспективі. ( пан Володимир)

- А яка у селищі тенденція до виїзду молоді у великі міста?

- Негативної динаміки не має. Тобто ми маємо стабільну чисельність населення, окрім цього ми маємо 5 навчальних закладів, в тому числі професійні училища до яких їдуть навчатися діти з усієї області. У нас є достатньо робочих місць у Клевані, або ж довкола Клеваню. ( пан Володимир)

- Чи покладаєте ви надії на розвиток сільського туризму ?

- Звичайно, що так. Клевань на даному етапі розвивається, розбудовується, сюди їдуть люди. Але головна проблема  - фінансування. Ми розуміємо, що якщо налагодити туристичний напрям нашого села, це принесе хороші здобутки. ( Пані Анастасія)

- Яким ви бачити ваше селище через 5 – 10 років ?

- Процвітаючим. Для початку потрібно зайнятися замком, поки його ще повністю не знищили і його ще можна відновити. Також очікуємо, що будуть кошти і на реставрацію костелу, популяризацію «Тунелю кохання», розбудову якісних доріг та освітлення. В кінцевому результаті ми отримаємо визначне європейське містечко. (Пані Анастасія)

- Що потрібно зробити уже сьогодні, щоб досягнути цієї мети ?

- Наразі ми працюємо з обласною радою з питання  покращення доріг, а саме ямбовий ремонт, співпрацюємо з фірмою по монтуванню новітніх систем освітлення (сонячні батареї). Кінцева ціль розвинути селище на базі «Тунелю кохання», щоб саме там знаходилася якась інформація про інші знахідки Клеваню, а тому числі і Пересопниця. – розповідає заступник селищної ради Мокляк В.В.

Після нашої розмови пан Володимир запропонував невеличку екскурсію по визначним місцям Клеваня.

Отож, спочатку ми вирушили до місцевого будинку культури. Приємно вразила територія навколо будівлі, скрізь висаджені клумби, доглянуті дерева. Поруч розташований парк відпочинку з дитячим майданчиком та пам’ятник Івану Франку. Сама будівля БК має доволі привабливий вигляд, зроблений косметичний ремонт як зовні так із середини. Нині там діють багато різноманітних гуртків, функціонують танцювальні та вокальні колективи.

         

 

Наступним пунктом нашого призначення став Клеванський замок, або ж замок Чорторийських, адже саме вони його збудували ще у 1495 році. За історію свого існування замок слугував як парафіяльне училище, гімназія, після другої світової – як притулок для бездомних людей, які стали жертвами війни, потім замок функціонував як семикласна школа, пересильний пункт для репресованих «ворогів народу», винищувальний підрозділ НКВС. Поруч знаходиться замковий міст, який веде до самого замку. До речі, з цим мостом пов’язана цікава легенда. Колись в одну зі сцін була замурована закохана пара. Заможний князь ніяк не зміг змиритися з тим, що бідна селянська дівчина не хоче бути з ним, не міг змиритися, що її серце належить простаку, і таким чином вирішив з ними поквитатися. До цього часу місцеві бояться руйнувати цю стіну. Загальний стан будівлі замку не є задовільним, йому потрібна хоча б часткова реконструкція, адже таке величне та історичне місце не може просто так зарости.

    

Костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії - ще одна знахідна Клеваня. Цей костел не можливо не помітити. Він був збудований польською владою. До сьогоднішнього дня наші побратими – поляки не залишають його без уваги, постійно відвідують і матеріально його підтримують. 

      

Відвідали ми також найдревніше церкву Клеваня – церква Різдва Христового,  Успенську церкву та церкву Святого Миколая Чудотворця. З останньою пов’язана цікава історія. Перша ікона цього храму  була піддана жорстоким знущанням. Солдати Червоної Армії почали стріляти у неї з револьвера, але жодна куля не влучила в ікону. Тоді один із солдатів вихопив шаблю і, підійшовши до ікони, наніс удар клинком, який спричинив Святителю рубану рану на обличчі. За цим спостерігав чоловік із сусіднього будинку. Він забрав ікону до себе, сховав її, а потім повідомив про побачене прихожан. Пізніше іі внесли в церкву, рана на обличчі Святителя зробилась ніби зарубцьованою, із запеченою кров’ю. З того часу мали місце випадки зцілення і отримання душевного полегшення стражденним, які поклонялися благодатному образу святителя. 

Після насичених мандрів пан Володимир запропонував освіжитися чашкою кави в готель-ресторанному комплексі «Скольмо» і заодно оцінити умови проживання клеванських туристів.

Територія дійсно вражає. В такому невеличкому селищі знаходиться просто таки столичний заклад. Незвичайний ландшафт з різними рослинами, басейн, літня сцена, зона для відпочинку, паркінг – всі умови для прийняття туристів. Особливість цього закладу – його розташування. З однієї сторони це траса, тобто всі проїжджаючі не оминуть його оком, а з іншої – сосновий ліс, який так і манить в свої обійми.

За чашкою кави обговорювали плани та перспективи Клеваню як туристичного осередку Рівненської області. Пан Володимир та пані Анастасія ділилися своїми цікавими історіями, розповідали легенди свого селища та враженнями від туристів.

       

На завершення, як кажуть «на десерт», залишилося лише відвідати той самий знаменитий , легендами овіяний «Тунель кохання».

Хто б міг подумати, що завдяки простій старенькій залізниці з’явиться таке романтичне місце? Побачивши тунель на власні очі складається враження, що над ним працював якийсь ландшафтний дизайнер, а не сама природа! Але як утворився цей тунель ? Близько сотні років тому побудували залізницю до військової частини , звісно її замаскували кущами і деревами, зараз залізницею коли не коли курсує старенький потяг , локомотив обламує усі зайві гілки завдяки чому тунель має ідеальну форму, тож не дивина, що його так уподобали іноземці. Завдяки такому диву знову переконуюся , що найкращий архітектор сама природа!

      

Поряд із залізницею знаходяться чудові сувенірні лавки, де можна придбати, щось напам’ять про це мальовниче місце, а привітні мешканці Клеваню завжди допоможуть віднайти необхідну дорогу.

На прощання пан Володимир подарував на згадку про їхнє селище книгу місцевого автора та невеличкий сувенір із «Тунелю кохання».

 

 

Коментарі

Ще ніхто не коментував